Будапешт. Площа Героїв.

Площа Героїв

Однією з туристичних роздинок Будапешта являється площа Героїв (Hősök Tere). Це одна з найбільших площ Будапешта й розташована вона у VI районі, на кінці проспекту Андраші й веде до “міського парку” – Варошлігет. На ній красується дивовижний комплекс монументів – висока колона по центру та колонада позаду.

Раніше наприкінці проспекту Андраші стояв простенький питний фонтан із термальною водою, свердловину до якого у 1877 році пробурив Вільмош Жігмонді, угорський інженер-геолог, член Угорської академії наук. На той час це була найглибша артезіанська скважина в Європі!

Опісля, в 1884 році, архітектор Міклош Ібль спорудив тут невеличкий павільйон, обрамлений перилами, зі сходами з обох сторін та колоною по центру, що здіймалася угору на 24 метри, і фонтаном попереду. Назвали цей павільйон «Глорієта» (від фр. gloire – слава). Нині ж тут красується площа Героїв, а сама свердловина захована під металевою пластиною за Меморіальним каменем героям.

previous arrow
next arrow
Slider
previous arrow
next arrow
Slider

Цікавий факт. Ця свердловина і нині забезпечує водою купальні Сечені та Догаль. Свердловина сягає глибини 971 метр, кожну хвилину з неї добувається близько 800 літрів гарячої термальної води температурою 74 градуси Цельсія. Зокрема ця термальна вода, опісля використання у купальнях Сечені й опісля очищення, поступає до Будапештського зоопарку – подейкують, що місцевим слонам дуже подобається у ній купатися.

У 1895 році було прийнято рішення про спорудження на місці “Глорієти” національного пантеону на честь святкування тисячоліття з часів завоювання угорцями Паннонського басейну (іншими слова – “здобуття угорцями батьківщини“). Конструкцію павільйону “Глорієта” розібрали і в 1898 році відбудували на пагорбі Сечені (одному із пагорбів на Будайській стороні), де її можна побачити і нині.

Будівництво площі та пантеону були частиною більшого проєкту – розширення та оновлення проспекту Андраші та будівництва першої лінії метро в Будапешті – що розпочався ще 1894 року.

До речі, оця лінія метро – найстаріша з чотирьох ліній Будапештського метрополітену. Її будівництво вела німецька компанія Siemens & Halske. Відкриття лінії метро у 1896 році дозволило Будапешту стати першим містом континентальної Європи з метрополітеном. Перша лінія метро функціонує і нині – вагони нагадують трамваї й курсують трійками, і за традицією пофарбовані у жовтий колір, як і найперші вагони.

previous arrow
next arrow
Slider

Спорудження комплексу монументів розпочали 1896 року, але робота над ним тривала довго і основну його частину завершили лише через десять років – у 1906 році.

На урочистому відкритті площі та монументів був присутній тогочасний правитель Франц Йосиф І разом зі своєю дружиною Єлизаветою Баварською, більш відомою загалу як королева Сісі, а також багато запрошених гостів із усіх куточків країни.

Проєктуванням площі та самих монументів займався автрійсько-угорський архітектор та художник Альберт Шикеданц. Він також спроєктував і дві неймовірно гарні споруди у стилі неокласицизму по обидва боки від площі: зліва – Музей образотворчих мистецтв  (Szépművészeti Múzeum), справа – Палац Мистецтв (Műcsarnok).

Проект монументу
previous arrow
next arrow
Slider

Також з проспекту Андраші на площу виглядає посольство Сербії (раніше – посольство Югославії), на будівлі якого в жовтні 2006 року – з нагоди 50-ї річниці антирадянського повстання 1956 року – було встановлено пам’ятну дошку на честь Імре Надя, лідера повстання, якого разом із кількома прибічниками повстання було страчено у 1958 році.

У липні 1989 року на площі Героїв відбулося урочисте перепоховання, тоді для вшанування цього героя на площі зібралося близько 200 тисяч людей. У галереї – кілька фото тих подій, зокрема і світлина з молодим Віктором Орбаном.

previous arrow
next arrow
Slider
previous arrow
next arrow
Slider

Посередині площі простягається догори пам’ятник Тисячоліттю (Millenniumi Emlékmű). На верхівці 36-метрової колони стоїть статуя архангела Гавриїла, висотою майже 5 метрів. Архангел Гавриїл тримає в одній руці угорську корону, а в другій – апостольський подвійний хрест.

Як стверджує легенда, архангел Гавриїл явився уві сні першому угорському королеві Стефану та наказав йому прийняти корону і християнство.

Цікавим фактом є те, що з моменту свого створення корона належала 55 королям, однак не всіх угорських королів нею вінчали. А у 1805-1806 роках цю корону ховали від Наполеона у Мукачівському замку.

Авторами пам’ятника являються архітектор Альберт Шикеданц та скульптор Дьєрдь Зала (на фото – перший зліва), який і створив скульптуру архангела Гавриїла.

У 1900 році ця статуя здобула нагороду «Гран-Прі» на Парижській виставці.

За підрахунками, на роботу над монументом Тисячоліттю і приведення його до виду, який зберігся і по нині, пішло майже 32 роки. 

previous arrow
next arrow
Slider

Внизу основу колони оточують постаті вершників: князя Арпада та шести його воєначальників – Конда, Онда, Тейтеня, Таша, Губи та Елода, що разом привели угорські племена на територію нинішньої Угорщини. Хоч немає достатньо історичних фактів, щоб описати цих воєначальників, більшість істориків погоджуються на тому, що їхні образи на монументі (їхній вигляд і вбрання, та й самі коні) доволі осучаснені. Насправді ж вони мали азійське походження (вузький розріз очей та дещо випнуті вилиці), а їхні коні були низькорослими та непородистими.

previous arrow
next arrow
Slider

Навколо колони півколом простягається колонада, кожне її крило сягає у довжину по 85 метрів, а у висоту – 13 метрів. У лівій та правій колонадах встановлені бронзові статуї відомих особистостей в історії Угорщини, в той час як рельєфи, розміщені на кам’яних плитах понизу зображують історичну сцену, що змальовує період із життя чи діяльності даної постаті. Загалом над створенням статуй, які нині прикрашають колонаду, працювало 11 скульпторів.

У 1906 році верхівку колонади прикрасили ще кількома статуями по краях. Зліва з краю – статуї Праці й Добробуту (жінка з квітами й чоловік із косою), зліва зсередини – статуя Війни (чоловік на колісниці зі змією в руках). Справа з краю – статуї Знань і Слави (чоловік із маленькою золотою фігуркою та жінка з квітковою гілкою), справа зсередини – статуя Миру (жінка на колісниці з пальмовою гілкою в руках).

previous arrow
next arrow
Slider

 

Тож переходимо до лівої колонади. Тут розташовані статуї таких угорських володарів:

  • Стефан (Іштван) I – угорський князь та перший угорський король, представник династії Арпадів. Його ім’я пов’язують із хрещенням та заснуванням угорської держави. За його запрошенням до країни прибув італійський священник Геллерт, щоб заснувати й поширити на угорських землях католицьку церкву. До речі, саме на честь цього священника і названо найвищий пагорб Будапешта, що заввишки 235 метрів, – гора Геллерт. 20 серпняДень Святого Іштвана, у цей день в Угорщині відзначають головне державне свято — День Угорської держави.
  • Владислав (Ласло) I  – відомий своєю сміливістю і доблестю, а також припиненням феодальних усобиць, які довгий час шматували країну. Відомий за свою військову звитягу, багато істориків називають його “втіленням лицарського ідеалу”.
  • Коломан I – відомий як Кальман Книжник (щось на кшталт нашого українського Ярослава Мудрого =) ), адже був мудрим і освіченим правителем, що підтримував розвиток культури й освіти. Його вважали одним із найосвіченіших тогочасних європейських правителів. 1112 року з метою встановлення дружніх відносин з Київською державою одружився з Євфимією, дочкою Володимира Мономаха.
  • Андрій (Андраш) II – за його правління було ухвалено Золоту буллу 1222 року, один із перших у європейській історії документ, що обмежував права монарха. У часи п’ятого хрестового походу Андрій ІІ був одним з його військових лідерів. Являється нащадком Великих князів Київських – Володимира Мономаха та Ярослава Мудрого.
  • Бела IV – нащадок Андрія ІІ, вважається одним із найвидатніших угорських правителів. За його правління було відбудовано країну після вторгнення татар й збудовано Будайську фортецю. Як дарунок Богу, щоб той допоміг йому порятувати державу від орд монголо-татар, король Бела IV пообіцяв віддати свою нещодавно народжену доньку Маргариту до домініканського монастиря, що розташовувався на острові посеред Дунаю. Раніше цей острів називався “Заячим” (напевно тому, що там водилися зайці, на яких король любив полювати), але після смерті Маргарити й на честь її благих діянь (подекують, що навіть цілющих) острів назвали Маргіт (Margit-sziget), а саму Маргариту зарахували до лику святих.
  • Карл (Кароль) І Роберт – перший представник угорської лінії Анжуйської династії, який став правителем після тривалих міжусобиць за угорський престол. За його правління угорська держава відновила свою економічну й політичну міць на теренах східної Європи.
  • Людвік (Лайош) I Великий – нащадок Карла І Роберта, відомий своїми військовими кампаніями, яких за його правління було здійснено близько тридцяти. Через це його називають «королем лицарів».
previous arrow
next arrow
Slider

 

Права колонада містить статуї таких видатних осіб:

  • Янош Гуняді – державний діяч, видатний воєначальник та трансильванський воєвода із роду Гуняді. Вважається національним героєм – «турецьким загоничем» – бо захищав угорські терени від османської імперії, завдяки чому забезпечив країні можливості для національного відродження.
  • Матвій (Матіаш) Корвін – угорський король, якого вважають одним із найвеличніших та найосвіченіших правителів свого часу. Про нього складено багато легенд та переказів. Як і давньоримських правителів його часто зображують із лавровим вінком на голові. Матвій Корвін – один з найулюбленіших угорських королів, на рівні із королем Стефаном І. До речі, на честь цього короля названо астероїд – 1442 Корвіна.
  • Бочкай Іштван – трансильванський та угорський князь, один з лідерів повстання 1604-1606 років проти австрійських Габсбургів, яке забезпечило Трансильванії незалежність та свободу віросповідання.
  • Габор Бетлен – трансильванський князь, якого вважають однією із найвизначніших постатей в угорській історії 17 століття. Під час його правління зміцнилися позиції Трансильванії, розвивалася економіка та культурне життя держави – цей період часто називають “золотим століттям Трансильванії”.
  • Імре Текелі – угорський вельможа, “король куруців”. Усе своє життя присвятив боротьбі проти Габсбургів й задля цього уклав таємний альянс з Османською імперією. Однак його спроби здобути владу в трансильванському регіоні не увінчалися успіхом, тож зрештою він був змушений жити у вигнанні на османських територіях.
  • Ференц II Ракоці – син Ілони Зріні, угорський вельможа та очільник антигабсбурзької національно-визвольної війни угорського народу в 1703-1711 роках. Однак повстання було придушене й Ференц опинився у вигнанні на турецьких теренах. На його честь біля будівлі Угорського Парламенту встановили скульптуру, де він сидить верхи на коні, а на самому постаменті висічений напис “З Богом за батьківщину і свободу”.
  • Лайош Кошут – угорський державний діяч, лідер війни за незалежність Угорщини в 1848-1849 роках. Хоч після поразки він покинув країну, але його діяльність мала значний вплив на політичне і громадське життя Угорщини.

Перед колоною встановлений пам’ятний меморіальний камінь на честь героїв, що загинули під час Першої світової війни. Його було урочисто відкрито Міклошом Горті 26 травня 1929 року – у День Героїв. Вважається, що відтоді площа й отримала свою нинішню назву – площа Героїв, бо раніше її називали площею Тисячоліття.

previous arrow
next arrow
Slider

Оригінальний меморіальний камінь зазнав пошкоджень під час Другої світової війни, а потім навіть був демонтований – у 1951 році тогочасна комуністична влада прибрала цей монумент, бо послання на ньому було для неї політично неприйнятним. Навесні 1956 року розмістили новий пам’ятний камінь з лавровою гілкою і присвятою у пам’ять полеглим під час війни героям. Він був спроектований Белою Габхардом.

У 2000-2001 роках була проведена реконструкція пам’ятників, зокрема й меморіального каменю – лаврову гілку прибрали та залишили слова «Пам’яті наших героїв» (Hőseink emlékére), а також оточили його металевим парканчиком, який відкривають лише для проведення урочистих святкувань на честь героїв.

previous arrow
next arrow
Slider
previous arrow
next arrow
Slider

Цікавим фактом є те, що на момент спорудження пантеону героїв Угорщина була частиною Австрійсько-Угорської імперії, тож у п’яти арках на лівій колонаді стояли статуї правителів із Габсбурзької династії: Фердинанда І, Леопольда ІІ, Карла ІІІ, Марії Терезії та Франца Йосифа І.

Під час Другої світової війни монумент частково був зруйнований, а під час його відновлення статуї правителів Габсбургів замінили на ті, які красуються там і нині.

Замість статуї Фердинанда I встановили статую Бочкай Іштвана, замість статуї Карла III встановили статую Габора Бетлена, на місці статуї Марії Терезії встановили статую Імре Текелі, замість статуї Леопольда IІ поставили статую Ференца II Ракоці, а на місці статуї Франца Йосипа І – статую Лайош Кошута.

Рештки колишніх скульптур були передані на зберігання до Музею історії Будапешта, що розташований у південно-східному крилі Королівського палацу в Буді. Відтворена статуя Марії Терезії нині знаходиться у королівському палаці у Геделле, за 30 км від Будапешта.

previous arrow
next arrow
Slider

Протягом ХХ століття площа Героїв була місцем, де влаштовували різноманітні святкування та фестивалі. Також на цій площі неодноразово влаштовували багато політичних демонстрацій, мітингів та зібрань.

Зокрема й за часів Угорської Радянської Республіки – короткотривалого комуністичного режиму, проголошеного Белою Куном та Шандором Гарбаї, що проіснував лише 133 дні, з 21 березня по 6 серпня 1919 року. Того ж таки року, 1919-го, для святкування 1 травня – дня робітничої солідарності – увесь комплекс монументів було вкрито червоною драпіровкою, а колону зі статуєю архангела Гавриїла “перетворено” на обеліск й поставлено перед нею ​​7-метрову гіпсову статую Карла Маркса. Також було знищено пам’ятник Францу Йосифові I.

previous arrow
next arrow
Slider

За часи свого існування площею їздили карети, а згодом автобуси та автомобілі, тут красувалися квіткові клумби та фонтанчики. А нині площа Героїв – велика пішохідна зона, де часто проводять різноманітні святкування й концерти. Так у 2018 тут був концерт Стінга, у 2019Браяна Адамса.

А з 2008 року тут щорічно проводять Національні кінні перегони (Nemzeti Vágta) – територію навколо монументів засипають піском і по колу скачуть вершники на конях та їздять кінні колісниці. А більша частина проспекту Андраші перетворюється на ярмарку, де можна не тільки ознайомитися з учасниками скачок, які приїджають сюди з цілого світу, а й купити різні сувеніри та скуштувати різноманітні угорські смаколики.

Полюбуймося ще кількома винятковими світлинами площі Героїв у період з 1900 по сучасні роки.

previous arrow
next arrow
Slider

Про інші популярні туристичні місця Будапешта читайте тут. А нижче пропоную переглянути відео, на якому можна полюбуватися площею Героїв згори.


Фото: власні, Fortepan, Képcsarnak, Europeana, MuseuMap, Alex Proimos, Paul Mannix, Jorge Franganillo, Módis Ágnes Vadszederke, Baráth Endre.

Вам це може бути цікаво

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *