Сильвія Плат “Під скляним ковпаком”

Чи в Америці, країні можливостей та успіху, легко знайти своє місце в суспільстві та бути щасливим? Чи може під цією ілюзорністю кращого життя криється важка боротьба за правильний вибір і її не так-то легко й витримати, особливо якщо ти – жінка? Про це і дещо більше – у романі Сильвії Плат “Під скляним ковпаком”.


Сильвія Плат – американська поетеса і письменниця, одна зі засновниць жанру «сповідальної поезії» в англомовній літературі. Хоч творчий доробок авторки переважно складається із поезії, відома вона й своїми історіями для дітей та романом «Під скляним ковпаком», який вважають напів автобіографічним. Свою популярність Плат як поетеса здобула завдяки своїй чуттєвості, зворушливості та опису життєвих тем.

Письменниця, яка народилася в часи Великої депресії та чиє дорослішання припало на післявоєнний період, на власному досвіді пізнала труднощі самоідентифікації та визначення місця жінки у світі, де панують чоловіки.

Саме тому правдиво, емоційно й проникливо описала історію героїні у романі «Під скляним ковпаком». Критики й читачі часто проводять паралелі між проблемами героїні та реальним життям Сильвії Плат,  адже письменниці була схожа історія й за деякими відомостями вона також страждала від депресії.

Вперше роман був опублікований 1963 року у Великобританії під псевдонімом Вікторія Лукас. Вже за місяць після публікації авторка наклала на себе руки. Хоч життя письменниці й закінчилося на такій сумній ноті, її творчість живе й по цей день і користується чималою популярністю.

Що ж, переходимо до книги.



У романі «Під скляним ковпаком» історія розгортається навколо 19-річної юної дівчини Естер Грінвуд з передмістя Бостона. Естер – звичайна собі американська дівчина, талановита студентка й творча особистість.

Ціле життя я вмовляла себе, що вчитися, читати, писати й працювати мов навіжена – саме те, що мені потрібно, і десь так воно насправді й було, я все робила досить добре й училася винятково відмінно, а коли дійшла до вступу в коледж, мене було вже не спинити.

Звичайно, її успіхи в коледжі та творчі здібності допомагають дівчині потрапити у вищий світ – вона потрапляє на стажування у відомому журналі в Нью-Йорку. Однак, велике місто й гламурне життя, яке всі так ідеалізують і якому намагаються наслідувати, зовсім не імпонує Естер. Вони, навпаки, лякають її та дезорієнтують. Їй не до смаку гламурні вечірки, модні покази та вишукані вечері.

Мабуть, я мала відчувати захват, як решта дівчат, але видобути з себе реакції не вдавалося. Я почувалася геть вкляклою, геть порожньою – певно, так почувається центр торнадо, мляво повзучи кудись у хаотичному вихорі.

Естер, яка стоїть на порозі дорослого життя, ніяк не може обрати ким їй бути. Адже, з одного боку у післявоєнній Америці відкрилося чимало можливостей для жінок, а з іншого – досі існує закореніла схема «діти-кухня-церква». Героїня стоїть перед вибором, який варто зробити, але ніяк не наважується обрати щось одне.

Моє життя постало переді мною, наче зелена смоковниця з того оповідання.

На кінчику кожної гілки, ніби фіолетова смоква, соковито виблискувало й манило прекрасне майбутнє. Одна смоква була чоловіком, затишною оселею та дітьми, інша – відомою поеткою, ще інша – геніальною викладачкою, ще інша – Е Джи, блискучою редакторкою, ще інша – Європою, і Африкою, і Південною Америкою, а ще інша – Константином, Сократом, Аттілою та купою різних коханців із чудернацькими іменами та рідкісними фахами, а ще інша – олімпійською чемпіонкою, і вище були ще незліченні смокви, яких я не могла роздивитися.

Я уявила, як сиджу між гілок тієї смоковниці й умираю з голоду – лише тому, що не можу обрати смокву до смаку. Я хотіла їх усі й одразу, але обрати одну означало втратити решту, і я сиділа, і не могла вибрати, і смокви зморщувалися, чорніли й важко опадали одна по одній на землю коло моїх ніг.

Жоден з можливих варіантів, які постають перед Естер, не задовольняє її. Ще й до літературної школи її не взяли, а написані роботи розкритикували. Стати чиєюсь дружиною або працювати стенографісткою як і її мати Естер не бажає. Така розгубленість та невпевненість в подальших діях перетворюють її життя на страшний сон. А далі що? А далі все це переростає в депресію й затьмарює життя Естер пеленою відчаю й занепаду. А неможливість знайти відповідь на питання «яке моє місце у світі» все частіше наштовхує героїню на думки про самогубство.

Що сподобалося?

По-перше, це прекрасне українське оформлення від Видавництва Старого Лева. Тут якісний друк, чудовий переклад, який підкреслює поетичність Сильвії Плат, та неймовірної краси ілюстрації від Анастасії Стефурак. Хоч ілюстрації та сама книга оформлені у ніжно-рожевих тонах, що більшість із нас позиціюють як суто жіночі, описана історія знайде відгук і в серцях читачів-чоловіків, адже депресію та кризу ідентичності можуть відчувати всі, незалежно від статті.

По-друге, в книзі відверто й без прикрас описано думки, переживання та емоції юної героїні, яка опинилася на роздоріжжі й не знає як чинити далі. Крім того, у романі піднято тему ролі й місця жінки у суспільстві.

По-третє, книга «Під скляним ковпаком» входить до списку 100 найкращих романів американської літератури.

Що не сподобалося?

Особисто мене трохи дратувала наївність головної героїні (вона думала що легко зможе стати відомою письменницею, але через брак досвіду одразу покинула затію писати роман) та її слабохарактерність, яка виявлялася в усьому, що стосувалося прийняття рішень та відповідальності за своє життя. Звичайно, було цікаво поринути в роздуми героїні й співпереживати їй, однак більшість її проблем здавалися мені просто надуманими.

Загальна оцінка: 3/5

Вам це може бути цікаво

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *