Рей Бредбері “Кульбабове вино”

Коли на вулиці дощова осінь або холодна зима, так хочеться теплого і казкового літа. Щоб розвіяти нудьгу за  промінчиками теплого сонечка, варто прочитати повість Рея Бредбері «Кульбабове вино» – про казкове тепле літо 1928 року, яке для головного героя Дугласа Сполдінга було наповнене пригодами і емоціями.

У книзі автор знайомить нас з маленьким містечком Грін Таун, де проживають 26349 жителів – молодих і старих, сумних і смішних, простих і навіть трохи химерних. І в кожному з них ми знаходимо трішки себе, і чомусь вчимося.

Наприклад, тому, «що малі втіхи варті більше, ніж великі» і потрібно насолоджуватися кожною приємною дрібницею, адже в сумі вони і роблять нас щасливими. Як сказав дідусь Дугласа:

“Я знаю, вам тепер хочеться осягти якнайбільше, і, як на мене, це цілком природно для молодої людини. Одначе… Ви повинні вміти розгледіти й дрібні ягідки, а не тільки кавуни… Сьогодні такі дрібниці наганяють на вас нудьгу, а чи не в тому річ, що ви просто ще не навчилися цінувати їх?”

Але ж, правда, ми поспішаємо отримати «все і відразу», і не звертаємо уваги на дрібниці життя. А навколо ж стільки всього прекрасного.

“Прогулятися пішки весняним ранком куди приємніше, ніж мчати з швидкістю вісімдесят миль на годину в найпотужнішому автомобілі. А знаєте чому? Тому що все довкола сповнене пахощів, усе росте й буяє. І ти маєш час роздивитися навкруги і все те добачити.”

Щось приємне є навіть в звичних для нас рутинних справах, адже підстригати траву і виполювати бур’яни – теж одна з радощів життя.

Наше життя складається з певних обрядів – деяких повторюваних час від часу дій. І у кожного вони свої – приємні і можливо не дуже, але свої, такі нам знайомі. Такі ж і у Дугласа влітку:

dandellionwine“Атож, літо складається із звичних обрядів, і кожен обряд має свій час і своє місце. Час і місце робити лимонад, або чай з льодом, або кульбабове вино, купувати літнє взуття чи бігати босоніж; і, нарешті, невдовзі по всьому тому настає час урочисто чіпляти на веранді гойдалку.”

Можливо, хлопчик Дуглас здасться вам трохи наївним і ще не до кінця розуміючим життя, але мислить він по-дорослому. Адже вважає, що потрібно бути вдячним за хороші вчинки по відношенню до нас, і робити щось хороше натомість, і не тільки для близьких, але і для зовсім незнайомих людей:

“Як же віддячити містерові Джонасу за те, що він для мене зробив? Як відплатити йому за добро? Нема чим, ну просто нема чим. Таке не відплачується. А що ж тоді вдіяти? Що?.. Може, зробити добро комусь іншому? Передати його по колу. Оглядітися довкруги, знайти когось, хто цього потребує, та й до діла. Мабуть, це єдиний спосіб…»

А якщо все таки ця книга не допоможе вам перемогти нудьгу, прислухайтеся до поради 10-річного Тома Сполдінга, “великого медика”:

“Треба добряче виспатись, або хвилин десять поревти, або з’їсти п’ять порцій шоколадного морозива, або ж усе це разом — і ось тобі найкращі ліки.”

Вам це може бути цікаво

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *