Кетрін Стокетт – “Прислуга”

Нині ми живемо у сповненому можливостей світі та радіємо його різноманіттю, а рівноправ’я та демократію сприймаємо як належне. Однак, навіть зараз не все так ідеально, як здається. А що ж тоді казати про п’ятдесят та навіть сто років тому? 

Візьмімо хоча б південь США у 50-60-ті роки минулого століття – навкруги цивілізація, а там й досі буяє сегрегація темношкірого населення. Вони не мають права ходити у ті ж заклади, що й білі люди, не можуть вчитись в одній школі, працюють за платню, меншу мінімальної, — та що там, вони не можуть ходити до одного й того ж туалету.

Однак саме темношкіра прислуга готує для білих та прибирає у їхніх домівках, прасує одяг і застеляє ліжка, няньчить та виховує їхніх малят. Але не має тих прав, що й білі. Хоча єдине, що їх відрізняє – це колір шкіри. Ну чи ж не абсурдно це?

Ось у таких умовах і розгортаються події у книжці Кетрін Стокетт «Прислуга», яку справді можна вважати взірцем літератури на подобі «Убити пересмішника» Гарпер Лі.


Кетрін Стокетт – американська письменниця, яка народилася й зростала на півдні США, у місті Джексоні штату Міссісіпі. Навчалася в Університеті Алабами, де отримала спеціалізацію в англійській мові та креативному письмі.

Пропрацювавши кілька років в одному з нью-йоркських журналів, вона повернулася на південь й взялася за написання свого дебютного роману «Прислуга». П’ять років на написання роману, майже шістдесят відмов у його публікації – і от 2009 року світ нарешті побачив оцю історію. Книга майже одразу потрапила до списку бестселерів The New York Times, де протрималася понад 100 тижнів — й наразі у світі продано понад 10 мільйонів копій.

Українською мовою книга вийшла друком 2017 року – видав її Клуб Сімейного Дозвілля у перекладі Надії Хаєцької.

Що ж так запало читачам в душу й в чому криється популярність цієї книги?

Історія розгортається у 1960-ті роки навколо трьох жінок, які живуть у місті Джексоні, штат Міссісіпі – одному з американських штатів, де й досі до темношкірого населення ставляться з відразою.

Одна з них – Ейбілін Кларк – темношкіра служниця у білих людей. Вона вже виростила сімнадцятеро їхніх дітей, однак втратила свого єдиного сина. Вона стримана й турботлива, тому й прагне зародити в серцях цих білих діточок те крихке насіннячко доброти.

Усе, що я хочу пояснити, це те, що доброта не має кордонів.

Друга – Мінні Джексон – майже повна протилежність Ейбілін. Вона – ще та невгамовна й нестримна жінка, що не може втримати язика за зубами. Однак, вона неперевершено готує, за що її так люблять.


Кажіть «Дякую», коли ви справді хочете це сказати, коли ви пам’ятаєте, що хтось щось для вас зробив.

А от третя – Скітер Фелан, біла дівчина, яка після закінчення університету повертається у рідний Джексон. Хоча вона й панянка, але до темношкірих людей відноситься з повагою. Скітер мріє про письменницьку кар’єру, тому наважується написати книгу про те, як це бути темношкірою прислугою у білих.

Ми лише дві різні групи людей. Небагато нас розділяє.

Звичайно ж, ідея чудова, але не надто вдале місце й час – чорних людей саджають до в’язниці або вбивають за найменші огріхи. У такий нелегкий час кожен переживає чи настане для нього завтрашній день. І хай якими б різними не виглядали ці жінки, їх об’єднує бажання справедливості та змін у своєму житті. Тож вони наважуються написати цю книгу…

У книзі «Прислуга» Кетрін Стокетт порушує не лише тему дискримінації за кольором шкіри – а й за статтю, соціальним класом та походженням. Тут змальовують ролі не лише білого й темношкірого населення, а й усіляки закоролені стереотипи, нав’язані нам оточення. Про злість і меркантильність, про зверхність і повагу, про байдужість і людяність.

Потворність живе всередині. Потворно бути жорстокою людиною, що завдає болю.


«Прислуга» – чудова історія про людські взаємини, про рівність та справедливість, про вдячність та взаєморозуміння.

Однак не думайте, що тут лише про відносини білого та темношкірого населення, про хазяїнів та прислугу — тут дещо більше. Тут показуються й взаємини між батьками й дітьми, між чоловіками й дружинами, між друзями та ледь знайомими людьми, а також взаємини з самим собою.

Щоранку, до того часу, поки не вмреш, ти муситимеш вирішувати…

Ти маєш питати себе: А чи повинна я вірити всьому, що ті дурні скажуть про мене сьогодні?

Загалом, «Прислуга» – прекрасна книга про те, що треба бути людиною і берегти в собі ту маленьку часточку доброти, що жевріє у кожного в серці. Моя оцінка – 5/5.


До речі, дана книга лягла в основу однойменного фільму, режисером та сценаристом якого був Тейт Тейлор, друг дитинства Кетрін Стокетт. Головні ролі у фільмі виконали Віола Девіс, Октавія Спенсер і Емма Стоун. А Октавія Спенсер, виконавиця ролі Мінні, отримала премії «Оскар», «Золотий глобус» і BAFTA у номінації «Найкраща жіноча роль другого плану». Кінострічка має хороший рейтинг і увійшла до списку 250 найкращих фільмів за версією IMDb.

Тому однозначно рекомендую прочитати книгу і доповнити свої враження переглядом фільму. Фільм чудовий, моя оцінка – 10/10.

Вам це може бути цікаво

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *