Ґейл Ханімен “З Елеанор Оліфант усе гаразд”

Цікаво, як ми оцінюємо, чи з людиною все гаразд? Чи вона щаслива або нещасна? Людська натура – річ настільки складна, що інколи навіть сам в собі не розберешся. А от про промінчик надії, що проривається крізь хмари самотності й нещастя, та навіть більше читайте в книзі Ґейл Ханімен «З Елеанор Оліфант усе гаразд»

Ґейл Ханімен, "З Елеанор Оліфант усе гаразд"

Ґейл Ханімен – молода британська письменниця. Книга «З Елеанор Оліфант усе гаразд» – її дебютний роман, написаний 2017 року. Того ж року роман був відзначений нагородою Costa First Novel Award. Також потрапив до довгого списку номінантів на Жіночу літературну премію (Англія) та нагороду Desmond Elliott Prize, й був номінований на ряд інших престижних премій.

Цей роман перекладений більш ніж тридцятьма мовами, а його сюжет та світова популярність привернули увагу знаменитої акторки та режисера Різ Візерспун, яка зацікавилася кіноадаптацією роману.

Отож, переходимо до книги.

Вже з перших сторінок ми знайомимося з Елеонор Оліфант – тридцяти однорічною жінкою, такою офісною “сірою мишкою”, яка любить розгадувати кросворди та лікує свою самотність горілкою. У неї немає друзів, немає хлопця, вона одягається невибагливо й зовсім не ходить до салонів краси. Та ще й має дивні шрами на обличчі, про походження яких вона й сама достоту не певна.

Часто здається, що мене тут немає, що я лише витвір власної уяви. Бувають дні, коли я відчуваю настільки легкий зв’язок з землею, що мені здається, ніби нитки, котрі непомітно прив’язують мене до планети, схожі на осінню павутину, на тонкі нитки карамелі, які може розірвати сильний порив вітру, а тоді я злечу і полечу за вітром, ніби насінина кульбабки.

Її дні однотипні, сірі й самотні, і тільки на вихідних наша героїня дає собі волю й за чарчиною займається своїм «проектом» – шукає інформацію про місцевого музиканта, в якого вона таємно й палко закохана.

Однак її звичне життя змінюється, коли в ньому з’являється Реймонд – дивакуватий айтішник, чимось схожий на саму Елеанор. Можливо двоє диваків потоваришують? От якось вони рятують літнього чоловіка, з яким стався нещасний випадок на хіднику, а наступного разу – спілкуються за горнятком чаю з мамою Реймонда або, взагалі, відвідують вечірку з нагоди свята.

Я збагнула, що такі незначні вчинки – те, що його мама заварила мені чай після того, як ми пообідали, не запитуючи й пам’ятаючи при цьому, що я п’ю без цукру, те, як Лаура поклала два печива на тарілку, коли принесла мені в салоні каву, – такі незначні, здавалося, дії насправді дуже багато важать.

Поступово Елеанор пізнає, що таке справжня дружба, однак довіритись іншій людині й поділитись своїми переживаннями не так вже й легко. Адже її життя пов’язане з тягарем минулого, а в серці ще досі жевріє стара травма.

– Як може полегшати від того, що ти розкажеш комусь, як жахливо почуваєшся? Люди не здатні цього виправити, хіба ні

– Так, Елеанор, люди не здатні виправити все, – сказав він, – але розмови допомагають. Інші люди також мають проблеми. Вони розуміють, як це почуватися нещасними. Проблемами можна ділитися…

Адже так і чинять справжні друзі, хіба ні? Вислухають, розрадять, допоможуть. Чи переступить Елеанор свої страхи й чи дійсно відчує, що з нею все гаразд, – оце вже шукайте на сторінках роману.

Що сподобалося:
  • Образ головної героїні – поєднання інтелігентного інтроверта, що уникає будь-яких контактів зі світом, та бунтарської душі, що прагне вийти назовні.
  • Яскраво зображена тема дитячих травм і недбалого батьківства та їхнього віддзеркалення у дорослому житті особистості.
  • Книга буде цікавою любителям романів, які зачіпають струни душі, які розповідають як про жорстокість, так і людяність, про людську відчуженість і таке ніжне тепло.
Цікава й душевна книга, яка надихає й дарує надію. Моя оцінка – 4/5.

Вам це може бути цікаво

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *