Аньєс Мартен-Люган “Щасливі люди читають книжки і п’ють каву”

«Щасливі люди читають і книжки і п’ють каву» – бестселер французької письменниці Аньєс Мартен-Люган. Але які вони ті щасливі люди? І чи дійсно щасливі люди люблять читати книги і пити каву?

Аньєс Мартен-Люган (фр. Agnès Martin-Lugand) – сучасна французька письменниця та психолог. Аньєс ще з дитинства мріяла стати письменницею, однак вивчилася на психолога. Пропрацювавши шість років у клініці Руана і народивши першого сина, вона в декретній відпустці почала писати свій перший роман «Щасливі люди читають книжки і п’ють каву». Хоча жодне із видавництв, у які вона надсилала рукопис, не вподобало її роман, Аньєс не засмутилася і опублікувала роман на сайті Amazon власним коштом. Книга дуже швидко стала популярною серед користувачів і невдовзі велике паризьке видавництво «Michel Lafon» придбало права на видання роману. З моменту появи книжки 2013 року, вона була перекладена багатьма європейськими мовами.

2014 року вийшла друга книжка письменниці — «Щастя в моїх руках». Обидві книги перекладені українською і видані у «Видавництві Старого Лева».

Що ж, повертаємось до книги і щасливих людей!

В чарівному Парижі живе Діана, власниця затишного літературного кафе під назвою «Щасливі люди», кохана дружина і любляча мати. Вона обожнює свою сім’ю, любить читати книги та насолоджуватись запашною кавою.

Але щастя тривало недовго – в автокатастрофі гинуть її коханий чоловік і маленька донечка. Діана в розпачі, вона не може справитись з горем – перестає працювати в кав’ярні, спілкуватися з рідними, втрачає сенс існування. І навіть найкращий друг Фелікс, що одночасно є й співвласником кав’ярні, не може змусити її перебороти свій розпач і почати нове життя.

Щоб розібратися в собі та своїх почуттях, відпочити від гнітючої самотності Парижа, Діана вирушає в мандрівку. І не на теплі острови. А до Ірландії – країни, де завжди мріяв побувати її покійний чоловік Колен. Зібравшись з духом, Діана вирушає до невеличкого і холодного ірландського містечка Малрані. Саме тут, в містечку на березі моря, героїня заново вчитиметься жити, кохати і відчувати.

Хоча й багато-хто називає цей роман банальним і надто передбачливим, його сюжет цікавий і динамічний. Так, звичайно, ця книга – легенький жіночий роман, зворушливий та емоційний. Так, він невеличкий, тож його можна легко осилити за вечір-два з горнятком ароматного чаю або запашної кави. Але, загалом, книга хороша і чуттєва – вона про життя і про самотність, про надію і любов. Вона про те, що навіть зазнавши болю та втрат, можна віднайти в собі сили жити далі і бути щасливим. Тому й оцінка буде хороша – 5/5.

Будьте щасливими і читайте хороші книжки!

P.S. 2015 року вийшло продовження роману під назвою La vie est facile, ne t’inquiète pas – “Закохані в книги не сплять на самоті”.

Вам це може бути цікаво

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *